У приміщенні Луцької центральної церкви „Дім Євангелія” 5 грудня 2009 року відбувся обласний молодіжний конгрес, тема якого  „Учнівство – стиль життя”. Метою конгресу було спілкування та духовне зростання християнської молоді місцевих церков, а також вдосконалення молодіжного служіння та праці, його бачення на новий 2010 рік. На це справді велике свято, коли вся молодь зібралася разом, приїхало більше 700 молодих людей з різних куточків нашого Волинського краю і не тільки.
Єпископ ВООЦ ЄХБ В.Г. Чайка відкрив програму конгресу привітальним словом та молитвою, без якої християни не починають робити жодної справи. У програмі були задіяні музичні гурти «Бет-Ел» із селища Колки, група „Вічність” з міста Рівного, а також порадував всіх присутніх своєю грою на саксофоні молодий талант України А. Чмут.

У перерві на обід відбулася зустріч керівників молоді області, на якій вирішувалися організаційні питання молодіжного служіння та бачення на майбутнє рік, склали план дій на 2010 рік і вирішили молитися за: утворення груп учнівства у кожній місцевій церкві, проведення конференції навчання лідерів, фестиваль Західного регіону, весняний молодіжний конгрес, регіональні зустрічі молоді, розвиток та зміцнення особистих стосунків з Богом кожної молодої людини.
Також відбулося представлення організаційного комітету молодіжного служіння області та молитва благословення за керівників молоді та молодіжний комітет для подальшого служіння.
Духовно-збудовуючу частину служіння проводив гість із Таджикистану наш брат Сергій Гаврилов. Разом з ним молоді люди могли подумати над тим, який є духовний храм кожного з них? „Чи не знаєте ви, що ви – Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той – то ви!”(1Кор. 3:16-17). Для того, щоби будівля могла витримати велике навантаження, була надійною і міцною, головне – не гарні стіни, не хороші та якісні матеріали, навіть не спеціалісти, які будують дім – головне фундамент. Якщо фундамент поганий, то будівля швидко зруйнується. У нашому духовному храмі фундамент теж найважливіший - це особисті щоденні стосунки з Богом. Як я спілкуюся з Ним? Скільки часу я проводжу щодня в спілкуванні з моїм Спасителем? Про що я молюся? Що я прошу? Чого хочу досягнути в житті? Чи прошу я благословення на те, що роблю, чи прошу у Бога мудрості, щоб Він показав мені, що маю робити для Нього? Чи я молюся лише завченими молитвами, бо у мене не вистачає часу звернутися до Нього своїми словами щиро і просто?
Стосунки з Богом - це не просто так, це єдині надзвичайно важливі стосунки серед будь-яких інших. Адже все, що допомагає нам стати ближче до Бога – благословення, а будь-що інше, що забирає наш час у Бога – то прокляття. Це був чудовий час для роздумів про свої особисті стосунки з Богом: які вони і чи є вони взагалі? Тільки нерозумні люди економлять час на молитві, щоб встигнути зробити все, що запланували на день, проте, без Бога і Його благословення ми нічого не зможемо досягнути. Також разом роздумували над тим, що в духовному храмі є стінами, стелею та внутрішнім оздобленням.
Нещодавно в одній з ісламських церков прозвучав заклик: хто готовий заради бога Аллаха піти на смерть, прив’язавши до себе вибухівку та померти разом із невірними.... Впродовж чотирьох годин виходили й виходили люди – 7 тисяч чоловік, готових померти за свого бога!!! Таке ж запитання нині звучить до всіх християн: якби сьогодні гостро постало питання вибору – смерть заради віри в Христа чи життя - що вибрав би ти? Чи знайшлося б за 4 години серед нас, християн, більше 7 тисяч людей, які вірять в істинного Бога? Чи готові ми жертвувати собою, своїм комфортом заради спасіння інших людей, які ще не знають Господа? Якщо не ми, то хто? Якщо не зараз, то коли? Якщо не тут, то де?