Якою дивною та прекрасною створив Бог людину і заложив у її свідомість потребу спілкуватися! З того часу і чоловік, і жінка мають потребу спілкування зі cвоїм Творцем і з собі подібними. Статистика говорить, що жінка набагато більше промовляє слів, ніж чоловік, а це свідчить про те, що вона більше прихильна до спілкування. А чому б і ні? Адже жінкам хочеться поділитися радістю і переживаннями, розповісти про свої мрії, бажання та сподівання, радитися і запитувати, щоб навчатися.
Жінки-християнки з нетерпінням і з радістю очікують спілкувань, на яких можуть ділитися тим, чим Господь збагачує їх.
Сестри Волині з молитвою чекали на обласну жіночу конференцію, яка відбулася 26 листопада в центральній церкві міста Луцька «Дім Євангелія». Це було справжнє свято для всіх присутніх. З’їхалися вони з усіх регіонів і зал був заповнений гостями, як ніколи. Така велика кількість сестер у залі свідчила про те, що спілкування та спільна молитва для них дуже важливі.

Розпочали конференцію молитвою та піснею «Манит сердце мечтою». Єпископ Волинського об’єднання Церков ЄХБ Володимир Чайка привітав усіх присутніх та звернув увагу на 40-й псалом Давида. Саме через брата єпископа Господь дивним чином розкрив тему конференції: «Хто надію покладає на Господа, силу відновить» (Іс. 40:31). Брат зазначив, що Давид, зустрівшись із проблемами, опинився в такій ситуації, що диявол намагався переконати його втекти від проблеми. Це породжує недовіру до Бога. Чоловік Божий не повинен піддаватися страху в складних і нелегких ситуаціях, а вирішувати проблеми, покладаючись на Господа і пам’ятаючи, що Він все тримає під контролем. Давид саме так і зробив. «Надіявся на Господа, надіявся я твердо і Він нахилився до мене і вислухав моє благання. І витягнув мене з погибельної ями, з багнистого болота і поставив на скелю мої ноги, ствердив мої кроки. І вклав мені в уста нову пісню хвали нашому Богові». Володимир Георгійович Чайка закликав сестер у будь-яких ситуаціях покладати надію на Господа.
Цього року відзначалося 100-річчя баптистського руху на Волині. Багатьом християнам протягом довгих років довелося страждати за віру. А особливо великі тягарі лягали на плечі сестер. Адже вони багато переживали, хвилювалися за своїх чоловіків і дітей, так як режим був комуністичний, а жива віра при ньому каралася висилками та тюрмами, в кращому випадку – неможливо було здобути освіту після школи або працювати за професією. Завдяки тому, що наші батьки, дідусі покладали у таких скрутних обставинах надію на Господа, факел живої віри їм вдалося передати наступному поколінню. І хоч комуністична влада очікувала, що віра в Христа помре, та Бог не був осміяний, а наші брати не були посоромлені, бо віра не вмирала. Навпаки – в Церкву Христову приходили нові люди, які покаялися, щиро полюбили Господа і вірно Йому служили. Саме про це на конференції сестри переглянули фільм. Спогадами про свого дідуся та батьків, які пройшли нелегкий життєвий шлях з надією на Господа, поділилася Люба Сахан. Адже її дідусеві довелося пройти крізь тюремні каземати за віру в Ісуса Христа. Також поділилися свідченнями сестри Ніна Гопіна, Віра Сидорук, Леся Горковчук. Всі вони розповіли про те, як в часи випробування покладали надію на Бога і не залишилися посоромлені, але через їх стійкість і вірність прославилося ім’я Господнє.
Відповідальна за жіноче служіння на Волині Діна Скопюк, розкриваючи тему конференції, звернула увагу на Слово Боже, записане в Ісаї 40:31. Коментуючи цей вірш, вона пояснила значення надії в житті християнина. Без надії християнин подібний до птаха без крила, який не може літати, не може з висоти спостерігати за красою творіння Божого, не може піднятися вище будь-якого бруду земного. Сестра нагадала, що ми маємо великий дарунок Божий, якого не має світ – це віра, надія, любов. Без віри немає надії, без віри і надії немає любові. Надія, як якір душі (Євр. 6:19). Хоч навкруги бурі та шторми, заякорене судно стоїть міцно і непохитно. Сестра Діна зазначила, що душа християнки не захитається під тиском будь-яких життєвих штормів і ураганів, якщо вона покладає надію на Господа. Така жінка прославлятиме Бога в будь-яких ситуаціях свого життя. Про таких жінок ми читаємо на сторінках Біблії. Це мама Мойсея, Анна, Естер, жінка хананеянка та інші. Всі вони є для нас чудовим прикладом того, як покладатися на Господа. Під час конференції лунали пісні, які співали наші діди та батьки в часи гонінь.
На закінчення Любов Чайка підсумувала усе сказане на конференції. Вона побажала сестрам зосереджувати погляд тільки на Христі, а не на проблемах і земних речах. Покладатися всім серцем на Господа і залишатися Йому вірними і в час свободи. Люба зазначила, що наші батьки були вірними Богу в часи гонінь, бо покладали надію на Господа. Земні речі минають, і хто покладає на них надію, буде посоромлений, а надія на Господа незмінна і вічна.
Отож, покладаймо надію на Бога і Він відновить наші сили, а ми ніколи не будемо посоромлені.